У сучасному суспільстві досі ведуться суперечки про ефективність застосування гомеопатичних засобів для лікування та профілактики захворювань. Всесвітня організація охорони здоров'я говорить про те, що використання гомеопатії не має доказової бази і застерігає від гомеопатичного лікування інфекційних та будь-яких інших серйозних захворювань, таких як грип, туберкульоз, малярія, ВІЛ та ін. Однак гомеопатичні препарати використовуються і є офіційно зареєстрованими в Україні. Автор статті не закликає бути шанувальниками або противниками гомеопатії, а лише надає інформацію про цей вид лікування.

Історія виникнення.

Засновником гомеопатії вважається Фрідріх Християн Самуель Ганеман (1755-1843). Хоча існує думка, що гомеопатія виникла близько 400 року до н. е., коли Гіппократ прописував невеликі дози кореня мандрагори для лікування «манії», вважаючи, що у великих дозах сам корінь виробляє «манію». У XVI столітті Парацельс стверджував, що малі дози «того, що робить людину хворою, виліковують його».

Батько Ганемана, який ставився з презирством до традиційного навчання, вважав за доцільне замінювати сину школу «уроками мислення», на яких хлопчику необхідно було лише сидіти і думати: «Все доводь, тримайся хорошого, не бійся бути мудрим». Завдяки такому незвичайному підходу, Ганеман легко вивчив більше десяти іноземних мов, фізику, ботаніку і фармацевтику. У 12 років Фрідріх опанував англійську, французьку, італійську, грецьку, латинську мови, що згодом дало йому можливість серйозно зайнятися перекладами і викладання мов, заробляючи собі на життя. У 1775 році після успішного захисту диплома на тему «Чудове улаштування людської руки» вступив до Лейпцігського, потім, через 2 роки – до Віденського університету для вивчення медицини. У 1779 році в Ерлангені, захистивши дисертацію «Про причини і лікування судомних хвороб», отримав ступінь доктора медицини. Освоївши сучасну медицину, піддавав сумнівам доцільність прийомів лікування і, розчарувавшись у них, згодом Ганеман відмовляється від лікарської практики і фокусує свою увагу на хімії і фармакології. Так, в 1970 році, ознайомившись із роботою У.Калена «Materia medica», Фрідріх докладніше вивчає фармакологічну дію лікарських речовин на здоровий організм. Ганеман провів на собі дослідження впливу малих доз хінної кори (про протималярійні властивості якої писав Кален) і вивчив розлади, що проявилися, схожі з симптомами малярії, з якою йому доводилося раніше стикатися.

Принцип гомеопатії.

Численні подальші досліди призводять до думок про те, що лікарські речовини викликають в організмі подібні явища, як і ті хвороби, для лікування яких застосовуються ці ж лікарські речовини. Цікавим було й те, що маленькі дози таких речовин надають значний лікувальний ефект, ніж великі, тобто важливим є розведення в сто разів і більше, поки в розчині не залишиться мізерна кількість лікарської речовини. Саме таке супер розведення водою або спиртом активного компонента і служить лікувальним засобом. Ганеман вивів принцип лікування захворювання малими дозами тих ліків, використання яких у великій кількості могло би викликати в організмі здорової людини ознаки, подібні до ознак даної хвороби.

Так був позначений головний принцип гомеопатії: Similia similibus curantur (з лат. — «Подібне виліковується подібним»), що став епіграфом книги Ганемана «Органон лікарського мистецтва», що вийшла в 1810 році. «Хвороба зцілюється найвірнішим і найдосконалішим чином ліками, які здатні виробляти в здоровому тілі штучне страждання, скільки можливо більш схоже на те, яке належить знищити», — писав учений. Наукова теорія Ганемана отримала визнання, а він сам — загальну повагу і вдячність численних пацієнтів.

Подальший шлях розвитку будувався швидше на ставленні тодішніх медиків до теорій Ганемана. У деяких випадках лікування гомеопатією пояснювали навіюванням або самонавіюванням.

Що являє собою гомеопатичний препарат.

Гомеопатичний препарат – це сильно розведений лікувальний препарат, який готується особливим чином, впливає не тільки на матерію (організм), а й на інформаційне поле (психіку). Індивідуальність – це синонім гомеопатії. Лікар-гомеопат не виділяє якийсь патологічний процес, а займається корекцією стану в цілому, залучаючи до роботи внутрішні резерви людського організму. Гомеопат не призначить «відразу» препарат, спираючись на симптоми або назву хвороби. Ставлячи питання про дитинство, перші спогади, батьків, навчання, відносини, уподобання, взаємодію в соціумі, з огляду на стать, вік, визначаючи психотип пацієнта, лікар-гомеопат підбирає індивідуальне лікувальний засіб.

Особливості гомеопатичного лікарського засобу.

Помилково вважати, що гомеопатичне лікарський засіб – це засіб виключно рослинного походження, тому що склад може в себе включати як трави, так і кислоти, луги, мінерали і тваринні компоненти. Препарат отримують шляхом багаторазового розведення (потенціювання), паралельно піддаючи тривалому струшуванні посуду або тривалому розтиранню порошку. Існують загальноприйняті шкали розведень: десятитисячна (позначається D або X); сотенна (С); тисячна (М); п'ятдесятитисячна (LM). Найчастіше використовуються десятитисячні або сотенні розведення. Готовий гомеопатичний засіб хворий отримує у вигляді гранул, порошку, крапель, рідше - таблеток. При лікуванні гомеопатією слід виключити з вживання каву і кофеїнвмісні продукти, міцний чай, квас, сир, свинину, телятину, смажені, копчені, гострі, жирні страви, сильно ароматні спеції, особливо імбир, мигдаль, оселедець, сьомгу, лосось, м'яту (зубна паста, порошки, жувальні гумки, льодяники тощо), алкоголь (за 24 години до початку лікування, протягом усього курсу і 24 години після його закінчення). Зазначені продукти можуть не дозволити спрацювати гомеопатичному лікувальному засобу належним чином, однак, як правило, не зроблять будь-якого небажаного фармакологічного ефекту. Жінкам не рекомендується в період лікування фарбувати волосся. Важливо бути емоційно позитивно зарядженим і налаштованим на ефективність лікування.

Різновидом гомеопатії є комбіновані готові препарати (мазі, розчини, таблетки, краплі, супозиторії тощо), що відпускаються в аптеках, які так само повинні бути рекомендовані лікарем поліклініки або стаціонару. Витримка кратності, тривалості, поєднання з іншими препаратами так само важливі в схемі лікування, як і при застосуванні лікарських засобів.

Важливо пам'ятати, що гомеопатичний препарат – це лікувальний препарат, безконтрольне застосування якого може завдати шкоди організму (алергічну реакція, токсичну дію). Перед застосуванням будь-яких лікарських засобів важливо проконсультуватися з лікарем і ні в якому разі не займатися самолікуванням.