Історія відкриття першого антибіотика

Протягом століть людство намагалося боротися з багатьма серйозними захворюваннями, бажаючи знайти потужні і дієві ліки проти страшних недуг. Насправді неодноразово багато вчених були досить близькі до відкриття такого засобу. Так, згадки про чудесні ліки зустрічаються в роботах Авіценни (II століття), швейцарського лікаря Парацельса (IV століття). У 1896 році італійський лікар Б. Гозіо вивів формулу антибіотика, схожого за хімічною структурою на пеніцилін; в 1897 році французький лікар Е.Дюшен звернув увагу на те, що арабські конюхи збирають цвіль із відвологлих сідел і лікують нею коней. Однак, перший у своєму роді антибіотик - пеніцилін, виділений із цвілевих грибів, був відкритий випадково британським бактеріологом Олександром Флемінгом у 1928 році.

Вчений славився серед колег відсутністю акуратності, часто залишаючи посуд з культурами на лабораторному столі, накопичуючи їх, часом, до декількох десятків. Одного разу, вкотре не прибравши невимиту чашку Петрі зі столу, він поїхав на відпочинок. Після повернення Флемінг помітив, що в одній із чашок Петрі на агар-агарі зі стафілококової культурою (Staphylococcus aureus) з'явилася колонія плісняви. При цьому цвіль, яка була оточена бактеріями, зруйнувала їх. Безумовно, Флемінг, зацікавившись таким феноменом, виділив речовину (майбутній пеніцилін), яка згубно впливала на стафілокок. «Коли я прокинувся на світанку 28 вересня 1928 року, я, звичайно, не планував революцію в медицині своїм відкриттям першого в світі антибіотика або вбивці бактерій. Але я вважаю, що саме це я і зробив», - так пізніше напише Флемінг.

Незважаючи на такий прорив, вчений досить тривалий час не публікував досягнення в своїх статтях. Не будучи хіміком і не знаючи як правильно очистити від домішок, він використовував пеніцилін як місцевий антисептик. Доповідь про своє відкриття бактеріолог опублікує в 1929 році в британському журналі «Експериментальна патологія», що не справить особливого враження серед медиків, до того ж, серйозне ставлення до пеніциліну нівелювалося його нестійкістю. Лише в 1940 році двоє вчених із Гарвардського університету Ернст Чейн і Говард Флорі екстрагували активну речовину в чистому вигляді, очистивши її від домішок і розширивши терапевтичні властивості пеніциліну, вводячи препарат всередину хворого організму. У 1943 році почалося виробництво у великих масштабах. У 1945 році і А.Флеминг, і Е.Чейн, і Г.Флорі були удостоєні Нобелівської премії. Так відбувся один із значущих проривів у медицині.

Поняття

Антибіотик - давньогрецьке «анти» - проти, «біос» - життя - речовини синтетичного, напівсинтетичного або природного походження, які пригнічують ріст або викликають загибель мікроорганізмів. Через велике розмаїття самих антибіотиків, а також їхню дію на хворий організм, існують кілька класифікацій.

По тому, як антибіотик діє на бактерію, виділяють:

- бактерицидні (бактерії мертві);

- бактеріостатичні (бактерії живі, але втратили здатність до розмноження).

За хімічною структурою антибіотики ділять на такі групи:

- бета-лактамні (пеніциліни, цефалоспорини, карбопенеми);

- макроліди;

- тетрациклін;

- аміноглікозиди;

- хінолони;

- лінкозаміди;

- глікопептиди;

- поліпептиди;

- похідні доксіамінофенілпропана (левоміцетин);

- поліени;

- антрациклінові антибіотики.

За спектром дії:

- грампозитивні;

- грамнегативні;

- широкого спектра;

- протитуберкульозні;

- протигрибкові;

- протипухлинні.

Однак, незважаючи на достатність антибактеріальних препаратів, не все так просто! Бактерії, як будь-яка жива істота, що володіє інстинктом самозбереження і захисту від несприятливих і згубних для них умов, не тільки навчилися протистояти дії антибіотиків, але і передавати таку здатність «у спадок». Йдеться про поняття антибіотикорезистентності, тобто стійкості штаму збудників тієї або іншої інфекції до дії одного або декількох антибактеріальних препаратів. Проблема зниження чутливості збудників до дії антибіотиків має глобальне значення, оскільки ставить під загрозу досягнення сучасної медицини. Несерйозне ставлення з боку пацієнтів, безконтрольний і неправильний прийом антибіотиків і призводять до того, що препарат більше не працює там, де раніше справлявся на відмінно.

Перш за все необхідно запам'ятати раз і назавжди: антибіотики приймаються тільки за призначенням лікаря!

Цьому є обґрунтування. При виборі антибіотика необхідно встановити, до якого саме антибіотика чутливий збудник. Визначення антибіотікочутливості має колосальне значення для подальшого підбору лікарського препарату. У лабораторії, роблячи посів на поживні середовища, культуру мікроорганізму виділяють, ідентифікують і визначають чутливість до антибіотиків. Результати бактеріального посіву передають лікарю, на підставі яких і підбирається «робочий» лікарський засіб. В екстрених випадках, до результату посіву, антибіотик призначається емпірично.

Безумовно, з розвитком сучасних технологій медицина також не стоїть на місці, займаючись винаходом нових препаратів, у тому числі й антибіотиків. Однак, в середньому на впровадження лікарського засобу потрібно 10 років. На сьогодні в світовому арсеналі є достатня різноманітність антибактеріальних препаратів.

Отже, кілька правил при антибіотикотерапії, дотримання яких залежать від самого пацієнта:

1. Антибіотики приймаються тільки за призначенням лікаря!
2. Необхідно обов'язково повідомити лікарю про вагітність, алергію в анамнезі та про препарати, що пацієнт вживає в даний момент.
3. Дотримуватися кратності й тривалості прийому препарату, не перериваючи курс і не кидаючи прийом антибіотиків, навіть якщо самопочуття значно поліпшилося. Інакше в такому випадку можливе формування антибіотикорезистентності!
4. Не поєднувати антибіотики і алкоголь!
5. Якщо немає інших рекомендацій, антибактеріальні препарати запивати завжди водою.
6. Віруси (ГРВІ, грип) не лікуються антибіотиками!
7. Не можна приймати антибіотики для профілактики!

Дотримання основних правил і рекомендацій лікаря при прийомі антибіотиків є запорукою ефективного лікування!